![]() |
|
|
|
|
|
[Home][головна-main]
|
|
|
Ось наша дружна сім'я! Діти – це найцінніший скарб, який Бог дарує та довіряє батькам, церкві і суспільству, це Боже благословення. Якими ми виховаємо наших дітей, таким буде наше майбутнє. І тому виховання дитини – наш найголовніший, найсвятіший обов’язок. Але, на жаль, у нашому суспільстві є батьки, які не розуміють та й не хочуть розуміти цього, тому що вони далекі від Бога. І в результаті благословення обертається для них прокляттям. А їхні ні в чому не винні діти ростуть сиротами при живих батьках. Хтось влучно назвав вуличних дітей міною сповільненої дії, яка може вибухнути у найбільш несподіваний момент. Ми, християни, не можемо стояти осторонь, інакше Україна не матиме майбутнього. З 2005 року в місті Тлумач Івано-Франківської області функціонує дитячий сирітський будинок. На сьогодні на цілодобовому утриманні та вихованні перебувають 27 дітей віком від 3 до 17 років: одна дитина – 3 р.; двоє дітей – 4 р.; двоє дітей – 5 р.; 4 дітей – 6 р.; двоє дітей – 7 р.; троє дітей – 8-9 р.; троє дітей – 10 р.; 6 дітей – 11-12р.; троє дітей – 13-14р.; одна дитина – 17 р. Усіх цих дітей батьки покинули напризволяще. Біологічні батьки більшості з них не відомі, а матері або перебувають в розшуку, або відбувають покарання у в’язниці. Шестеро дітей – круглі сироти. Вихованням цих дітей займалися сусіди, родичі або вулиця. Ще недавно вони відчували голод, холод, деякі з них навіть не мали притулку. А в "Рідній оселі" вони зігріті, нагодовані і відчувають домашній затишок. Вони вірять, що це Господь опікується ними. Деякі навіть не хочуть згадувати своє минуле життя. Що доброго міг пам’ятати чотирирічний Андрійко, коли його рідна бабуся, перебуваючи в тяжкому стані алкогольного сп’яніння, намагалась вкинути сонного хлопчика до палаючої печі. Тільки через Боже втручання дитину спасла сусідка. А семирічний Мирон і його дев’ятирічна глухоніма сестричка Оля не раз ночували на вулиці навіть в морозні ночі. Батьки і не згадували про дітей, тому що в цей час перебували під дією алкогольного дурману до такої міри, що навіть і про себе забували. Але Бог і про цих дітей подбав чудесно – перед настанням сильних січневих морозів дітей привезли до "Рідної оселі". Не так давно їхній батько в стані сильного сп’яніння покінчив життя своєї дружини. Колись на всіх цих дітей неможливо було дивитися без жалю. На дитячих личках виднілися виразні сліди перенесеного недитячого горя. Особливо стискалося серце, коли діти сідали до столу. Їли вони на початках так, немовби ніколи до цього не наїдалися досхочу і немовби вони не впевнені, що завтра теж буде їжа. Але за час перебування в центрі в дитячих серденьках сталися великі зміни. Тепер їхні обличчя сяють щасливими усмішками. Та й чого дітям сумувати, коли вони знають, що їхні наставники завжди готові подбати про них, прийти на допомогу, приголубити і покартати, коли це потрібно, допомогти з уроками. Словом, зробити все, що повинні робити батьки. Діти добре вдягнені – зовсім не гірше, ніж діти з благополучних сімей, нагодовані і живуть у прекрасних умовах. Гарні зручні меблі, затишні спальні, по-сучасному обладнані кімнати гігієни, окремі приміщення для занять і простора зала для дозвілля, наповнена іграшками, – далеко не кожна українська дитина має вдома таку комфортну обстановку. Це не порівняєш з жодним інтернатом чи дитячим будинком. Сьогодні 24 дітей навчаються в Тлумацькій ЗОШ, 9 з них відвідують музичну школу.
[Home][головна-main][наші діти-our children][новини-news][партнерство-partnership][фото-pictures][контакти-contacts]
Copyright (c) 2008 Ridna Oselya. All rights reserved. |
|